Запитання, які примушують задуматись

Якщо ви вже не перший рік маєте статус батьків, ви, імовірно, зрозуміли, що у вас просто не може бути відповідей на всі запитання, пов'язані з вихованням. Їх немає ні в кого! Проте дуже важливо не зупинятись і продовжувати ставити запитання – запитання, які примушують розмірковувати, сходитися віч-на-віч зі страхами й сумнівами, а також допомагають краще зрозуміти, чого ми хочемо насправді.

У цій статті наводяться двадцять запитань, над якими варто замислитись кожному з батьків. Коли ви будете їх читати, пам'ятайте про те, що немає правильних або неправильних відповідей. Це лише підказки, які допоможуть вам поміркувати про щось важливе, краще підготуватись до необхідності вибору та всіляких складних ситуацій, з якими нам часто доводиться зіштовхуватись у житті. Обміркуйте кожне запитання не поспішаючи.

1. Ви хочете, щоб ваші діти, коли виростуть, були багатими чи щасливими?

Звісно, в ідеалі ми хочемо і того, й іншого. Але якби вам довелося вибирати? Яким був би ваш вибір? Котеджі, дорогі автомобілі, модні речі та коробочка з антидепресантами чи скромне життя, наповнене щирими посмішками?

2. Як часто ви кажете «Я тебе люблю» без будь-якого приводу?

Відповідаючи на це запитання, згадуйте не тільки про своїх дітей, а і про дружину/чоловіка. Як часто ви кажете: «Я тебе люблю», не чекаючи нічого у відповідь і не використовуючи цю фразу як вибачення?

3. Плач – це ознака сили чи слабкості?

Варто все тримати в собі чи краще дати вихід емоціям? Коли ви бачите, як хтось плаче, ви пропонуєте свою допомогу чи просто відводите погляд? А як щодо ваших дітей?

4. Яке недавнє заняття всією сім'єю примусило вас забути про час?

Ви проводите досить часу один з одним, щоби побудувати глибокі сімейні стосунки чи весь час кидаєтесь від однієї справи до іншої? Чи достатньо часу передбачено у вашому розкладі на отримання задоволення від товариства один одного?

5. Якби ваш друг розмовляв з вами так, як ви розмовляєте зі своїми дітьми, ви би продовжували залишатися з ним друзями?

Ви кричите на дітей? Як це впливає на ваші стосунки? Чи можуть батьки встановлювати чіткі обмеження без крику? Як ви вважаєте, можна бути ніжним і турботливим і при цьому дисциплінувати дітей?

6. Бути батьками – це привілей чи тяжка повинність?

Ви вважаєте своє становище батьків благословенням чи обтяженням? (Просто для інформації: мільйони жінок у світі страждають безпліддям!)

7. Ви хотіли б, щоб ваші діти ніколи не помилялись чи ніколи не пробували нічого нового?

Невдача є соромом чи можливістю навчання? Чи можна жити повним життям і не пробувати нічого нового? Якщо ваші діти не вчитимуться пробувати щось нове, відчуваючи почуття комфорту від вашої присутності, де ще вони зможуть навчитися цього?

8. Що робить вас такими унікальними? А вашого чоловіка/дружину й дітей?

Немає двох зовсім однакових людей. Ви знаєте, у чому полягає ваша унікальність? Ви прийняли її? Як щодо інших членів вашої сім'ї? Ви любите один одного саме такими, якими ви є, не дивлячись на всі недоліки?

9. Чи тримаєтесь ви за те, що треба відпустити?

Ви не зможете далеко піти, несучи тягар свого минулого. На те, як ми виховуємо дітей, найсильніше впливає саме наше минуле. Що вам треба відпустити?

10. Якби хтось знімав фільм про вашу сім'ю, яку назву ви б йому дали?

Чи буде цей фільм наповнений емоціями радості й надії, чи він занурить глядачів в атмосферу мороку й відчаю? Буде він таким, що запам'ятовується, чи вилетить з голови одразу після перегляду? Це буде проста історія чи заплутана епопея?

11. Хто пише історію вашої сім'ї?

Ви живете за сценарієм, який диктують обставини, чи пишете своє власне блискуче й неповторне оповідання?

12. Якби у вас було стільки грошей, скільки ви хочете, і навіть трохи більше, що б ви зробили з вашим життям?

Швидше за все, у вас немає стільки грошей, але чи можете ви викроїти трохи часу у своєму графіку, щоб зайнятись тією справою, якої вимагає ваша душа, і займатись нею просто тому, що ви любите це?

13. У всіх нас доба складається із 24-х годин. Чому одні люди встигають за цей час робити набагато більше, ніж інші?

З одного боку у нас є сміливі й діяльні мрійники, які змінюють світ. З іншого боку є ми, що ледве справляємося зі своїми справами. Що примушує наше сприйняття часу настільки сильно відрізнятись від сприйняття тих людей?

14. Наскільки добре ви спите?

Є безліч досліджень, що пов'язують якість сну та якість нашого життя (і здоров'я). Ви жертвуєте сном на користь продуктивності, успіху та грошей (що призводить до високого рівня стресу)?

15. Ви вчитесь на своїх помилках чи сварите себе за них?

Як щодо помилок, які роблять ваш чоловік/дружина й діти? Ви можете пригадати кого-небудь, хто ніколи не робив помилок? Можливо, прояв милосердя й доброти – це кращий варіант?

16. Якби ви раптово померли, якими б ваші діти вас запам'ятали? Що ви хочете, щоб вони пам'ятали про вас?

У житті все може статись. І краще замислитися про це саме зараз, доки не пізно.

17. Якби смерть запропонувала вам десять додаткових років життя, але далеко від сім'ї та без будь-якої можливості зв'язку з рідними, ви би погодились на таку угоду?

Що, якби ви не могли бути поруч зі своїми близькими, але знали, що відбувається в їхньому житті? Що, якби у вас не було навіть можливості знати, як ідуть їхні справи? Що, якби всі вони пішли, а ви залишились один(а) на землі?

18. Ви намагаєтесь бути краще, ніж ті, хто вас оточує, чи краще, ніж людина, якою ви були вчора?

Чому ви взагалі читаєте ці запитання? Яку користь ви хочете отримати від цього?

19. Коли діти потрапляють у неприємності, вони поспішають до вас по допомогу чи приховують від вас свої проблеми?

Що б ви хотіли – мати можливість допомагати дітям у великих неприємностях чи щоб вони самі розбиралися зі своїми труднощами? Ви кричите на дітей і обіцяєте їм прочухан, коли вони роблять навіть незначні помилки, чи розповідаєте їм про те, що вони можуть спокійно звертатись до вас по допомогу в будь-яких обставинах.

20. Ви надихаєте дітей здійснювати їхні мрії чи ваші власні?

Як часто ваші діти скаржаться на необхідність займатись тим, що, на вашу думку, повинно бути дуже цікавим, а ви відповідаєте: «Ти навіть не розумієш, як тобі пощастило! У мене ніколи не було можливості займатись...»? Чи примушуєте ви їх реалізувати ваші нездійснені мрії?