Блог Ольги Гаркуши "Виховання і розвиток дитини"

Більшість батьків, навіть дуже розважливих, надмірно турбуються про своїх дітей. Іноді це почуття може переростати у справжню зацикленість (вони концентрують усі свої сили, усю свою увагу на чомусь одному, пов'язаному з дитиною, на шкоду всьому іншому). При цьому вік дитини не має жодного значення. Батьки в рівній мірі можуть бути стурбовані, як, наприклад, безпекою маленьких, так і вже дорослих, самостійних дітей. Найчастіше така зацикленість є найбільш очевидним знаком того, що поза об'єктом зацикленості (дитиною) є щось, на що батьки не хочуть звертати увагу. Можливо, це усвідомлення того, що вони не повністю контролюють свою дитину або що їхня дитина фактично (й завжди) є окремою людиною, яка повинна й буде робити  свій власний  вибір. Іноді вибір дитини може викликати в батьків розгубленість, тому що він відрізняється від того, який вони хотіли б зробити для неї або замість неї. Адже навіть дуже маленька дитина має власний розум і є окремою людиною. Щоби краще роз...

З віком і життєвим досвідом ми засвоюємо, що правильно, а що ні. Але чи так це насправді? Не завжди. Іноді наш життєвий досвід заважає нам бути природними – відчувати інтерес до життя, сили й натхнення. Цього ми можемо багато в чому навчитися в дітей, якщо будемо готові слухати, бачити й застосовувати отримані знання у своєму житті. Краще завжди казати правду.  Чи траплялось вам коли-небудь чути, як дитина каже: «Мені це не подобається», «Мені не подобається твоя сорочка» або «Я ненавиджу цю їжу»? У таких випадках нам зазвичай хочеться стримати її й пояснити, що так казати не можна. Але діти кажуть чесно. Спостерігаючи за поганими вчинками, вони втручаються, щоби сказати, що так робити неправильно. Виростаючи, ми стаємо більш схильними до того, щоби промовчати, коли можна було б відстояти свою точку зору або висловити непопулярну думку. Поміркуйте, чи завжди треба погоджуватися з думкою більшості, чи іноді краще чесно висловитись. Виражати емоції – нормально.  Діти пл...